Вимоги до особистості корекційного педагога (вчителя-дефектолога)

1

Педагог, що працює з дітьми з відхиленнями у розвитку і поведінці, повинен володіти системою загальнотеоретичних і спеціальних професійних знань, сукупність і широта яких формує в нього уявлення про типологію і структуру аномального розвитку, про способи попередження і подолання інтелектуальної або фізичної недостатності, про методи психолого-педагогічного впливу. Педагог повинен уміти розпізнавати фізичні і психічні дисфункції, володіти прийомами і методами їхнього усунення і корекції, спеціальними методами навчання дітей з розладами як у дошкільному, так і в шкільному віці, проводити профілактичну роботу з попередження неуспішності, добре знати психологічні особливості дітей з патологіями, використовувати прийоми і методи виховання. Успіх у виконанні цих завдань залежить від наявності в педагога глибоких професійних знань і навичок, широкої орієнтації в сучасних вітчизняних і закордонних досягненнях суміжних з корекційною педагогікою (дефектологією) наук, а також від його творчої активності й ініціативи. Професійна компетентність такого педагога включає знання програм, шкільних підручників, інструкцій з корекції.

Першорядне значення для ефективності роботи з навчання, виховання, корекції і профілактики порушень у розвитку дітей має особистість педагога, що характеризується такими якостями, як гуманістична переконаність, моральна зрілість, пізнавальна і педагогічна спрямованість, захопленість професією, любов до дітей, вимогливість до себе і оточуючих, справедли­вість, витримка і самокритичність, педагогічна творча уява і спостере­жливість, щирість, скромність, відповідальність, твердість і послідовність у словах і діях [1].

Педагог повинен вести постійний пошук найкращих засобів виховання і корекції дітей, вивчаючи й узагальнюючи передовий досвід. Уміння, якими він повинен володіти, широкі і різноманітні: навчально-пізнавальні (робота з літературою, спостереження за дитиною і педагогічним процесом; моделювання педагогічного процесу, вибір оптимальних шляхів корекційно-виховного впливу й ін.); навчально-організаційні (перспективне і календарне планування, проведення індивідуальних і групових занять, створення устаткування, забезпечення комплексності впливу і визначення в цьому комплексі своєї реальної участі); навчально-педагогічні (аналіз кожного випадку, вибір адекватних засобів корекції). Крім того, робота педагога повинна ґрунтуватися на суворому дотриманні принципів деонтології (системи взаємодії з особою, що має розлади певного роду, з її родичами і товаришами). Педагогічна деонтологія містить у собі навчання про педагогічну етику й естетику, педагогічний обов'язок і моральність. Педагог повинен бути терплячим, тактовним і доброзичливим, ставитися до особи з патологією і її батьків так, як ставиться лікар до хворого і його родичів [2]. Професійно-педагогічна діяльність педагога, що працює з дітьми з відхиленнями в розвитку і поведінці, здійснюється стосовно дитини крізь призму поняття «напрямок розвитку особистості». Для здійснення корекційної діяльності учителеві важливо навчитися діагностувати напрямок розвитку особистості, що може бути трояким і містити в собі:

1) правильний розвиток особистості;

2) розвиток особистості по низхідній лінії;

3) випрямлення особистості.

У відповідності до цих напрямів розвитку особистості дитини професійно-педагогічна (корекційна) діяльність учителя (вихователя) передбачає два основних види дій:

1) такі, що аналізують;

2) такі, що коригують,

У практичній діяльності педагога ці дві дії постійно переплітаються. Аналіз взаємодії дитини з оточуючим світом доповнюється коригуванням її вчинків.

Основні принципи педагога, який працює з важкими дітьми:

1) важкі діти потребують любовної уваги і особливого підходу, але насамперед повинно бути виявлене джерело труднощів виховання;

2) необхідно домагатися гармонійності впливів на дитину з боку батьків, колективу;

3) для дітей з аномаліями інтелекту особливе значення має розумове виховання в процесі оволодіння знаннями;

4) важливими є єдність виховання і самовиховання, недопущення стихійності в розвитку особистості дитини; формування почуття колективізму;

5) неприпустимі «сильнодіючі» засоби виховання; способи виховання повинні бути тонкими, точними, позитивно діючими на нервову систему дитини;

6) у процесі занять з дітьми необхідно розвивати і коректувати їхнє мовлення, формувати планувальну і регулюючу функції мови;

7) корекційна робота повинна бути спрямована на розвиток всієї особистості, а не тільки окремих психічних процесів; вона повинна включати всі форми середовищного, особистісного і колективного впливу на дитину і може бути представлена такими педагогічними умовами і прийомами:

·       розвиток інтелекту з опорою на зону найближчого розвитку;

·       розвиток в адекватному темпі;

·       розвиток трудових навичок і умінь (прикладних навичок);.

·       розвиток за індивідуальною (відкоректованою) програмою;

·       залучення до цікавої діяльності (гри);

·       усунення некомфортності серед однолітків;

·       вплив через емоційну сферу (наприклад, музику);

·       пояснення матеріалу в цікавій формі;

·       нестандартні форми навчання (різні форми ігор);

·       гнучка система контролю знань і їхньої оцінки;

·       апробації себе в ролі того, хто навчається [3].
ДЖЕРЕЛА:
1. Колишкін О.В. Педагогічна деонтологія вчителя-дефектолога // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2014, № 4 (38). –С. 429-437.
2. Педагогіка. 3.3. Професійно-значимі якості. – Режим доступу: http://readbookz.com/book/172/5427.html.  
3. Зайченко І.В. Педагогіка. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/13680802/pedagogika/profesiyni_vimogi_osobistosti_pedagoga.